на яку руку дівчина зав язує хустину хлопцю на сватання

на яку руку дівчина зав язує хустину хлопцю на сватання

А раніше хлопці лише подекуди наважувалися свататися до коханої. Сватання дівчини, як відгомін матріархату здавна побутувало у різних народів і не суперечило традиційним шлюбним ритуалам. Але вже за середньовіччя цей звичай почав сприйматися як небажана форма сватання. Певний виняток становили українці.  Дівчина пропонувала хлопцеві руку, не заручаючись його згодою, причому їй дуже рідко відмовляли, бо це могло накликати нещастя. Про силу цієї традиції свідчить звичай, що існував у XVIII ст.: злочинця, засудженого до страти, могли помилувати, якщо котрась із дівчат висловлювала бажання взяти його за чоловіка. Проте в міру того як зростала роль чоловіків у суспільній сфері, такі звичаї поступово забувалися.

Сватання (сватанки, змовини, брання рушників, рушники, згодини) - перша зустріч сватів з молодою та її батьками для досягнення згоди на шлюб. В Україні сватів найчастіше називали старостами, але трапляються також назви "посланець", "сватач", "говорун". У старости просили, як правило, близьких родичів, поважних одружених чоловіків.  Часто до самостійного сватання дівчина вдавалася переважно тоді, коли хлопець її ошукав. У такому разі дівчина приходила до хати хлопця та, звертаючись до нього, казала: "Я бачу по тобі, що ти людина добра, що дружина твоя буде щасливою й матиме дбайливого господаря. Прошу тебе, одружитися зі мною". Таке ж прохання вона адресувала батькам парубка.

Обряд сватовства на Руси был крайне важным элементом серьезных отношений мужчины и женщины, как для самих влюбленных, так и для их родителей. Эта традиция ушла в прошлое, однако и сейчас некоторые мужчины устраивают настоящее сватовство, просят руки невесты, естественно, у ее родителей. Это хороший тон, поэтому стоит узнать, как просить руки девушки. Обратитесь к истории. Для начала стоит обратиться к истории этого обряда. Наверняка вы почерпнете какие-то идеи, которые считались традиционными для сватовства. Но даже если ничего особенно интересного вы и не найдете, все равно будете иметь хоть

як зав`язувати традиційну українську хустку? - Продолжительность: 2:03 Anna Danylchuk 10 439 просмотров. 2:03. 5 простих способів красиво зав'язати шарф - Продолжительность: 3:51 JuliaKit 131 967 просмотров. 3:51. Як пов’язують намітки. Забута навичка кожної української жінки - Продолжительность: 18:00 Malva TV 9 638 просмотров.

Свати — «мисливці» із «царевичем» («князем»), для якого «полюють цього рідкісного звіра», звинувачують господарів дому в тому, що вони в себе переховують куницю. Уявлення про перетворення куниці в дівчину «красну дівицю» сягає тотемних міфологічних часів і пов´язане з системою давніх вірувань, демонологією та епічними творами про перевертнів. У час розмови свати запрошуються до хати, де кладуть хліб та сіль на знак того, що прийшли з добром. Батько дівчини розпитує їх, з якої вони землі, який їхній край, про царевича, його вдачу (що в минулому мало буквальне значення, з згодом перетворилось на

ОБРЯДОВЕ ЗНАЧЕННЯ ХУСТИН Крім побутового, дівоча хустка в Україні має ще й обрядове значення. Так, при сватанні дівчина перев’язує руку парубкові на знак згоди бути його дружиною. У народній пісні про це співається: Ой, маю я одну хустку та їй нема року, А то буде миленькому на осінь до боку В часи козаччини був добрий звичай у наших дівчат: коли козаки вирушали з військом у похід, то кожна дівчина своєму нареченому дарувала вишиту хустину, як символ вірности в коханні. В Тараса Шевченка читаємо: Дарувала шиту шовком хустину, Щоб згадував на чужині

Подекуди сватання відбувалося без жениха. Тоді всі пили чарку і домовлялися про прихід родичів нареченого у гсті — «на оглядини». На cхідній Україні свати ходили з хлібом і, попередньо розламавши, підносили його в обмін на рушники.  Українську весільну обрядовість можна умовно поділити на три цикли: передвесільний, власне весілля і післявесільний. Кожний з цих етапів має свій стиль, час і свої риси святкування, якими він і відрізняється від інших частин весільного дійства. Починалося все із сватання, основні моменти якого зводились до того, що наречений вибирав сватів, які йшли сватати дівчину в будинок її батьків.

Дівчина піднесла Стецьку приготоване, але він, не взявши хустину, почав кланятися батькам Уляни. Тоді Олексій вихопив йому з-під носа хустку, а дурний Стецько вхопив гарбуза. Олексій з Уляною стали обніматися, а Одарка, коли все зрозуміла, кинулася до хлопця, щоб віддав хустку Кандзюбі та йшов геть.  Може виздихати вся худоба, навіть за кордоном. По-друге, сказав, що Одарці пороблено із Кандзюбиною худобою. Взяв Одарку під руку та мовив, що і їй щось наслали, треба нашептати. Змив її водою, злив воском та сказав, щоб пила воду щоранку з наперстка. Тоді худоба Кандзюбина їй геть повистрибує із голови, буде жити із дітьми, любити зятя і донька її теж буде щасливою.

Свaтовcтво предcтaвляет cобой oбpяд предложения руки и cердцa. Будущий муж проcит родителей cвоей избрaнницы рaзрешения женитьcя нa ней. Для этого он поcылaет cвaтов или непоcредcтвенно приходит caм. Свaтaми могут быть родители жeниxa, ближaйшие родcтвенники, креcтные отец или мaть.  Кaк прaвило, во время cвaтовcтвa девушкa не приcутcтвует, поcкольку могут возникнуть деликaтные вопроcы, кacaющиеcя жилья, зaрплaты и других мaтериaльных уcловий жизни. Еcли родители девушки дaют cвое cоглacие, то они приглaшaют молодого человекa и его родителей поcетить их cновa и нaзнaчaют для этого конкретный день.

Хлопці та дівчата нічого собі не дозволяли такого, що дозволяють у наші часи. Повага до дівочої честі становила характерну рису українського сімейного побуту (ех).  Починалося сватання, коли посли від молодого (старости, свати, сватачі, посланці) йшли до батьків обранки укладати попередню угоду про шлюб.  От на Закарпаті на сватанні дівчини сват розхвалював наречену такими словами: «Вона не жовтокоса, не чорноока, але така, як красна квітка, як золотий вінок, як коштовний камінь, як зоря на небі, як роса на сонці». За звичаєм, дівчину завжди запитували прилюдно про згоду на шлюб.  Після того, як молоді прилюдно виявляють згоду на шлюб, дівчина пов"язує руки молодого хусткою, старостів — рушниками.

Сватання дівчиною Шерер Жан-Бенуа описує так. "Коли малоросійська дівчина кохає хлопця, вона йде до його батьків, і, заходя чи до хати, каже їм "Помагай Боже". Це вітання завжди промовляють, прийшовши до кого-небудь. Потім вона сідає і звертається до свого коханого з такими словами: "Доброта, написана на твоєму обличчі, запевняє мене, що ти будеш добре керувати своєю жінкою й любити її, а твоя доброчесність дає мені надію, що ти будеш добрим господарем.  Свати (з палицями в руках для підкреслення серйозності їхньої місії) входили в хату, а жених залишався стояти в сінях або у світлиці біля дверей. Свати віталися, старший, поцілувавши хліб, подавав його батькові дівчини. Той теж цілував хліб і клав його на стіл.