прямі непрямі та змішані канали збуту

прямі непрямі та змішані канали збуту

Розрізняють прямі, непрямі та змішані канали розподілу. Прямі канали пов'язані з переміщенням товарів і послуг без участі посередницьких організацій. Найчастіше такі канали встановлюються між виробниками та споживачами, які самостійно контролюють свою маркетингову програму і мають обмежені цільові ринки (виробництво та споживання електроенергії). Прямий маркетинг використовують у складному технологічному виробництві, коли виробник самостійно забезпечує монтаж складного устаткування безпосередньо на підприємствах споживача, виготовляє вузькоспеціалізовані вироби і має конкретні заявки на ї

Прямі - без використання посередників канали розподілу використовуються для більшості видів продукції виробничо-технічного призначення. При цьому, по-перше, продукція може реалізовуватися великими партіями, що забезпечує стабільне технологічно однорідне завантаження виробничих потужностей.  Чинники вибору непрямих каналів збуту. Можна використовувати й кілька каналів одночасно. Для кожного товару має бути визначений свій, особливий канал, найбільш прийнятний для певної ситуації.  Змішані канали збуту використовуються також, якщо підприємство випускає декілька виробів і реалізує кожен з них на різних ринках, через різноманітні організації збуту.

Канали розподілу (збуту) – це сукупність фірм чи окремих осіб, які виконують посередницькі функції щодо фізичного переміщення  v Непрямі канали розподілу, що передбачають участь торговельних посередників, як звичайно, вибирають фірми, що прагнуть розширити свої ринки й обсяги збуту. При тому вони згодні відмовитися від багатьох збутових функцій, але, відповідно, і від певної частки контролю над каналами збуту і контактів із споживачами. Критерій вибору раціональної системи розподілу неможливо вибрати однозначно.  До переваг прямого каналу належить те, що збутовий персонал підприємства займається реалізацією лише його виробів і чудово їх знає.

Розрізняють також прямі, непрямі та змішані (ешеловані) канали розподілу. Прямі канали пов’язані з переміщенням товарів і послуг без участі посередницьких організацій.  Однак перш ніж застосувати прямий маркетинг (прямий збут), менеджери виробника повинні переконатися в тому, що продукцію підприємства буде реалізовано повністю. Створення маркетингових систем із прямими зв’язками доцільне у таких випадках  Змішані (ешеловані) канали поєднують перші два види каналів руху товарів. Співвідношення прямих і непрямих каналів розподілу залежить від цільових ринків, стратегії підприємства та власних потенційних можливостей збутових систем.

Змішані канали збуту використовуються також, якщо підприємство випускає декілька виробів і реалізує кожен з них на різних ринках, через різноманітні організації збуту. Якщо підприємство поставляє стандартну продукцію одним спожи- вачам і модифікує її відповідно до бажання інших, то в першому випадку підтримка взаємовідношень може бути доручена посередникам, а в дру- гому – налагоджуються прямі контакти.  Характеристика чинника при різних каналах збуту. Прямі канали збуту. Непрямі каналі збуту. Змішані канали збуту. Збутові агенти. Оптові фірми.

У навчальному посібнику розглянуто комплекс питань з маркетингу. Особливу увагу приділено сутності концепції маркетингу, зовнішньому маркетинговому середовищу та його дослідженню, маркетинговій товарній політиці, маркетинговій ціновій політиці, маркетинговій політиці комунікацій та її складовим, маркетинговій політиці розподілу, а також управлінню маркетингом.

Змішаний канал збуту поєднує функції і завдання перших двох форм збуту товару (прямого і непрямого). Посередники, або ланки, які утворюють канал, називаються рівнями каналу. Чим більше рівнів у каналі розподілу, тим важче виробнику здійснювати контроль над ринковою ситуацією.  Якщо конкурент більш повно обслуговує покупців відповідно до їх вимог, то підприємству варто задуматися про свої можливості або запропонувати інші види послуг за більш низькими цінами. 4. Аналіз збутових витрат. На цьому етапі аналіз вимог покупців і дій конкурентів є основою для розробки та прийняття рішення про вибір оптимального каналу товароруху.

Розрізняють наступні типи каналів розподілу: - прямі, - непрямі (ешелоновані), - змішані (гнучкі). В прямих каналах розподілу товарорух здійснюється на основі прямих господарських взаємозв’язків зі споживачами, тобто канали розподілу не містять будь-яких оптово-посередницьких фірм. Використовувати прямі логістичні канали розподілу доцільно, коли  Вертикальні канали розподілу– це канали, що складаються з виробника та одного чи декількох посередників, що діють як одна єдина система. Один із членів каналу, як правило, є або власником усього каналу, або надає учасникам каналу певні привілеї. Такі канали є економічними і виключають дублювання членами каналу функцій, що виконуються.

Розрізняють прямі, непрямі та змішані канали розподілу. Прямі капали пов’язані з переміщенням товарів і послуг без участі посередницьких організацій. Непрямі канали пов’язані з переміщенням товарів і послуг спочатку від виробника до посередника, а. від нього - до споживача. Змішані канали поєднують перші два каналії руху товарів. Канали розподілу можна охарактеризувати за кількістю їх складових рівнів. Рівень каналу розподілу - це будь-який посередник, який виконує ту чи іншу роботу з наближення. товару й права власності на нього до кінцевого споживача. Кількість рівнів визначає довжину каналу.

· вибір оптимального каналу збуту. До основних типів каналів збуту належать прямі й непрямі. Прямі канали збуту пов'язані з просування товарів і послуг від виробника до споживача без залучення незалежних посередників.  Непрямі канали збуту - це багаторівневі канали, які характеризуються використанням маркетингових посередників для здійснення функцій товароруху. Вони, переважно, використовуються підприємствами, які для збільшення своїх ринків і обсягів збуту згідні відмовитися від багатьох збутових функцій та витрат і відповідно від певної частки контролю над каналами збуту та контактів зі споживачами. ОДНОРІВНЕВИЙ КАНАЛ включає в себе одного посередника.

Канали збуту: прямий чи непрямий метод збуту, довжина та ширина каналу збуту, відбір посередників, транспортування, матеріальні запаси, зберігання, управління й контроль за каналами розподілу. Просування: реклама, персональний продаж, стимулювання споживачів, стимулювання посередників, стимулювання власного торговельного персоналу, взаємини з громадськістю.  27.Види маркетингу в залежності від стану попиту. Відповідно до хар-ру попиту виділяють декілька типів М. кожний з них передбачає конкретну програму, спрямовану на досягнення конкретної марк.мети. 1) Конверсійний М. – мета – створити попит, програма передбачає різні заходи жормування попиту та стимулювання збуту.

Застосування прямих каналів збуту дає змогу виробникові контролювати маркетингову програму в цілому, підтримувати тісні зв'язки зі споживачами, отримувати прибуток від продажу товарів кінцевим споживачам, краще вивчати ринок своїх товарів, прискорити обіг товарів і втілення у життя нових наукових розробок. Але для організації таких каналів виробник повинен мати величезні фінансові, технічні ресурси, мати транспорт, складські, торгівельні приміщення.  Рисунок 10.4 - Варіанти прямого та непрямого збуту. Непрямі канали збуту представляють собою багаторівневі канали розподілу за участю одного або деяких залежних або незалежних від виробника посередників.

Прямі – без використання посередників канали розподілу використовуються для більшості видів продукції виробничо-технічного призначення. При цьому, по-перше, продукція може реалізовуватися великими партіями, що забезпечує стабільне технологічно однорідне завантаження виробничих потужностей.  Непрямі канали звичайно вибирають компанії, які, прагнучи розширити свої ринки і обсяги збуту, згодні відмовитися від багатьох збутових функцій і витрат, і від певної частки контролю над каналами і контактів зі споживачами. Внаслідок того, що непрямі канали включають незалежних учасників, необхідно розробити спільний план маркетингу і розподілу обов’язків.

При виборі каналів збуту виходячи з кількості учасників каналу підприємство може орієнтуватися на наступні канали збуту: дволанковий (тобто від виробника до кінцевого споживача); багатоланкові (між виробником і кінцевим споживачем є проміжні ланки): канали збуту, у яких проміжні рівні несуть власні витрати (платять постачальнику і торгують на власний розсуд); канали збуту, у яких проміжні рівні ведуть торговельну діяльність за рахунок виробника, постачальника чи споживача (наприклад, агенти можуть вивчати ринки і заявки, підготовляти й підписувати.  За способом реалізації продукції канали розподілу діляться на прямі і непрямі.