історія української лексики словників

історія української лексики словників

Історія української лексикографії починається з XV ст. Перші лексикографічні спроби сягають періоду Київської Русі. Зокрема, в «Повісті врем’яних літ», Ізбор-нику Святослава та невеликих рукописних словниках «О именhхъ и глемыхъ жидовьскымь "зыкъмь», «Рhчь жидовьскаго #зыка, преложена на роускоую», були перекладені малозрозумілі старослов’янські лексеми.  Ці словнички були «не перекладними, а швидше тлумачними; в них до реєстрового церковнослов’янського слова подані старослов’янські тлумачення. У міру віддалення живої мови від церковнослов’янської зростали потреби в пере-кладних церковнослов’яно-українських словників» [Німчук, «Лексис» Зизанія, 13].

СОСТАВ УКРАИНСКОЙ ЛЕКСИКИ СО СТИЛИСТИЧЕСКОЙ точки ЗРЕНИЯ. Употребляемая в языке лексика в стилистико-функциональном плане переділяється на стилистические группы. Выделяется стилистически нейтральная (общеупотребительная, міжстильова) лексика и ограничено определенными сферами употребления и стилям (стилистически окрашенная). Стилистически нейтральная (міжсильова) лексика - общеупотребительная лексика, не связанная с определенными функциональными разновидностями языка и не имеет экспрессивного окраску. Она охватывает слова, которыми пользуются все, кто владеет языком.

Першим і найповнішим тлумачними словником української мови є одинадцятитомний "Словник української мови" (1970-1980 pp.), реєстр якого містить понад 135 тисяч слів. Його укладено науковими співробітниками шституту мовознавства імені О. Потебні АН України.  Найновішим в українській лексикографії є "Орфографічний словник української мови" С. Головащука, М. Пещак, В. Русанівського, О. Тараненка (близько 120 тисяч слів), створений на основі 4-го видання "Українського правопису" (1993). Цей словник відображає сучасний стан розвитку всіх сфер літературної мови, включаючи й найновіші запозичення.

Етапним в історії української лексикографії став перший друк, словник -- «Лексисъ сирЂчь реченія въкратцЂ собран(ъ)ны и из слове(н)ского языка на просты(й) рускій діялекть истол(ъ)кованы» Лаврентія Зизанія (Вільно, 1596). У пам'ятці -- 1061 словникова стаття. В реєстрі -- церковнослов'янські слова, перекладені староукраїнською літературною мовою, тому ця праця -- перша спроба нормалізації лексичного складу двох мов.  Перекладну частину дуже збагатили української лексики еквіваленти й тлумачення, вміщені іноді поряд із церковнослов'янськими. Велика кількість реєстрових слів, особливо з побуту, сфери матеріальної культури, медицини, ботаніки, зоології, географії тощо, перекладена тільки укр. еквівалентами.

Лексика украинского языка. Главная > Словари живых языков > Современные языки на У > Украинский лексикон. Славянские словари: Праславянские | Старославянские | Русские | Белорусские | Болгарские | Лужицкие | Македонские | Польские | Сербско-хорватские | Словацкие | Словенские | Украинские | Чешские (от ИЕ лексики) (от индоевропейской лексики). Русско-украинский: А | Б | В | Г | Д | Е | Ж | З | И, Й, I | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Щ | Ю | Я.  Украинский язык ведёт свою историю от праславянского а тот - от праиндоевропейского. Предком же индоевропейского праязыка является язык праностратический. Представляем следующие словари украинского языка

Термінологічна лексика (2004), С. І. Головащук Російсько-український словник сталих сло-восполучень (2001).  В історії кожної національної лексикографії жанр тлумачних словників з’являється порівняно пізно залежно від рівня національної самосвідомості та мовної культури народу і вироблення лексикографічної техніки. Укладанню тлумачних словників передує процес створення лексичної картотеки національної мови. Лексична картотека Інституту української мови НАН України є суку-пністю лексичних карток із заголовними словами, під якими наведено текс-ти (речення), що ілюструють уживання цих слів у відповідному значенні, а в кінці подано джерела, звідки їх виписано.

Тобто українська лексика, як і мова в цілому, тісно пов'язана з історією українського народу. Лексика сучасної української мови за походженням неоднорідна.  Поступово на протязі багатьох віків складався і її словник. Отже, лексика сучасної української мови неоднорідна за своїм походженням. Значна частина її через давньоруську мову успадкована ще від спільнослов'янської мови-основи.

За походженням лексика української мови неоднорідна. Вона формувалася протягом багатьох століть у тісному зв’язку з іншими мовами. У лексиці української мови за походженням виділяють слова: успадковані з попередніх періодів розвитку нашої мови, власне українські та запозичені з інших мов. Учасникові ЗНО потрібно знати, які слова є власнеукраїнськими, а які – запозиченими. Успадкована з попередніх періодів розвитку нашої мови лексика. Серед успадкованих найдавнішими є слова індоєвропейського походження. Вони поширені у певних фонетичних і словотворчих видозмінах майже в усіх європейських мовах.

Проблеми історії української лексикографії на різних етапах її розвитку репрезентують дослідження вчених Б. Грінченка [2], А. Москаленка [4], П. Горецького [1], В. Дубічинського [3], колективна монографія Т. Панько, І. Кочан і Г. Мацюк [5] тощо та видання енциклопедичного [6] й бібліографічного характеру [7]. Питання історії та теорії лексикографії досліджували (М. М. Пилинський, П. Й. Горецький  Мета статті – дослідити історію розвитку, становлення українських словників від самої давнини до сучасності. Відслідкувати взаємозв’язок розвитку мови та лексикографії – словникової справи. Досягнення поставленої мети передбачає виконання завдань: - установити джерельну базу словників і охарактеризувати їню лексику

Словник української мови в десяти томах — це перший в історії української лексикографії словник тлумачного типу. Створений він колективом лексикографів Інституту мовознавства ім.  У Словнику зафіксовано також чимало широко вживаних діалектизмів, застарілих слів, елементів розмовної лексики та ін. Проте це не порушує нормативного спрямування Словника, бо всі позанормативні слова мають відповідні пояснення і потрібні позначки, що характеризують їх місце в суспільній мовній практиці. Охоплюючи великий і різноманітний щодо походження, функціонування і стилістичного використання лексико-фразеологічний матеріал, Словник української мови лишається тлумачно-нормативним словником.

Важливим свідченням інтересу українських мовознавців до різних стилістичних шарів лексичного складу української мови є словники спеціальної лексики. Так, у ІІ половині ХІХ ст. були надруковані: «Початок до уложення термінології ботанічної руської» І. Гавришкевича (1852 р.), «Початки до уложення номенклатури і термінології природописної народної» (Львів, 1879), «Спис важніших виразів з руської ботанічної термінології й. 1 Бевзенко С.П. Історія українського мовознавства: Історія вивчення української мови: Навчальний посібник для студентів педагогічних інститутів спеціальності «українська мова та

Українські словникарі як нормалі затори української літературної мови - Статті - Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс. - СКАЧАТИ Зміст Вступ. 3 СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНСЬКОГО АКАДЕМІЧНОГО СЛОВНИКАРСТВА 12 ЛЕКСИКОГРАФІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА –. 15 НОВА

Тема работы: Медицинская терминология как составная часть украинского языка. История украинской медицинской терминологии (Медична термінологія як складова частина української лексики) по предмету Литература и русский язык. Размер: 21.34 КБ. Содержит 13526 знаков, 0 таблиц и 0 изображений. .Питання медичної термінології як складової частини української лексики досить широке. У своєму рефераті я зупинилася на історії розвитку української медичної

Типологія словників. Розвиток української лексикографії.. ВУЗ: НТУУ КПИ.  У зв’язку з укладанням Чесько-українського словника лінгвістичних термінів, який є додатком до цієї дипломної роботи, вважаємо за доцільне пояснити основні поняття лексикографії, її завдання та предмет вивчення; ознайомити із укладанням і різновидами словників, а також з історією української лексикографії.