діти з тяжкими порушеннями мовлення

діти з тяжкими порушеннями мовлення

Бажано, щоб діти з порушеннями мовлення працювали за індивідуальною програмою. Через підвищену стомлюваність і через те, що багато сил протягом дня має йти на логопедичні заняття, для них має бути передбачено полегшене шкільне навантаження. Щоб діти не відчували пресингу від ровесників, вчителю варто пояснювати класу, що не всі люди однакові, є незвичайні діти, але це не робить їх смішними.  4. Опитувати дітей з важкими порушеннями мовлення варто не викликаючи їх до дошки, у безпечній обстановці, у формі бесіди. Давати їм завдання обговорювати щось у парах. Не відлякувати наполегливим «скажи», а викликати мовне наслідування — роби, як я, повтори за однокласником.

Багато батьків, зіткнувшись з тяжкими порушеннями розвитку своєї дитини в перші роки його життя, шукають допомоги виключно у медиків, зовсім не звертаючи до фахівцям-педагогам. Діти зі складними порушеннями справді проходять необхідний курс лікування в лікарнях, де вони піддаються материнської депривації, що неблагополучно позначається на їхньому емоційному і розумовому розвитку. Практика свідчить про те, що не всі батьки можуть отримати конкретні рекомендації.  Так, відсутність мовлення у 2-3-річного вадами зору дитини може спонукати до висунення гіпотези про затримку психічного розвитку дитини як першопричину відсутності у нього мови.

· мовлення оточуючих дитину дорослих не повинно перевантажуватись словами, які важко вимовити; · не потрібно оперувати незрозумілими словами і складними лексико-граматичними зворотами, фрази за конструкцією повинні бути простими; · при спілкуванні з дитиною слід ставити лише конкретні запитання, не квапити її з відповіддю  У дошкільників, передусім у дітей з тривожними рисами характеру, легко виникають страхи. Ці страхи можуть виникнути в результаті залякування (поганим дядьком, Бабаєм, обіцянкою, що залишать дитину одну, не будуть любити…) або після читання книжок чи телепередач. Часто діти бояться залишитися у темряві на самоті, пройти по темному коридору, бояться пилососа, собак тощо.

Значна частина дітей з тяжкими порушеннями мовлення прагне відсторонитися від дорослих. Діти замикаються в собі, лише іноді звертаються до дорослих, соромляться їх та уникають будь-яких відносин. Контрольні запитання і завдання. 1. Які особливості відчуттів притаманні дітям з порушенням мовлення? 2. Розкажіть про особливості слухового сприймання у дітей з порушенням мовлення. 3. Охарактеризуйте особливості зорового сприймання, характерні для дітей з порушенням мовлення. 4. З' ясуйте сутність особливостей тактильного сприймання у дітей з дизартрією й алалією. 5. Розробіть вправи для корекц

3. Поняття тяжкого порушення мовлення. 4.Педагогічна класифікація дітей з тяжкими порушеннями мовлення. 5. Особливості психічного розвитку дітей з тяжкими порушеннями мовлення. 3. Ортопедагогіка – галузь дефектології, яка займається вивченням , попередженням і корекцією порушень опорно-рухового апарату (ОРА).  Дизартрія •порушення вимовної сторони мовлення, обумовлене недостатністю інервації мовленнєвого апарату. • Дизартрія є наслідком органічного ураження центральної нервової системи, при якому пошкоджується руховий механізм мовлення. 10. Основні порушення при дизартрії

Нетрадиційні форми навчання дітей в логопедичній групі для дітей з тяжкими порушеннями мовлення. Педагогічна діяльність носить творчий характер.  Важкі порушення мови можуть впливати на розумовий розвиток, особливо на формування вищих рівнів пізнавальної діяльності, що зумовлено тісним взаємозв'язком мови і мислення і обмеженістю соціальних, мовних контактів, у процесі яких здійснюється пізнання дитиною навколишньої дійсності. Порушення мовлення можуть негативно впливати на формування особистості дитини, викликати психічні нашарування, специфічні особливості емоційно-вольової сфери, сприяти розвитку негативних рис характеру.

із тяжкими порушеннями мовлення до оволодіння самостійним писемним мовленням. Перша закономірність полягає в тому, що мовлення формується при здатності чітко артикулювати звуки, вимовляти звуки, склади, слова, розуміти і сприймати слухові відчуття.  Діти з порушеннями мовлення потребують особливої уваги при засвоєнні лексичної сторони мовлення. Засвоєння дітьми з ТВМ лексичного значення слів відбувається від прямого, конкретного, основного до узагальненого та переносного значення, яке вони часто не можуть зрозуміти ("срібні промені", "золотий ранок", "золота усмішка", "лагідні слова", "золоті руки").

Система вправ щодо розвитку дрібної та артикуляційної моторики. (для дітей з тяжкими вадами мовлення). КОЛОБОК – МАНДРІВНИК. (Прослуховування казочки і імітування дій персонажів). Спекла бабуся Колобок і поклала на віконце. Колобок лежав і вистигав. (Вправа “Лопатка). Раптом він відчув як його Сонечко цілує. Колобок посміхнувся до Сонечка і поцілував його. (Вправа “Посмішка”, “Хоботочок”). Сонечко теж посміхнулось до Колобка і знову його поцілувало. Колобок посміхнувся і вирішив подивитись що ж діється навкруги. Біля хати був паркан. (Вправа “Парканчик”). Колобок посміхнувся до паркана. Паркан

Формування особистості дитини з тяжкими порушеннями мовлення в колективі однолітків вивчали О.Н. Усанова, О.О. Слинько та ін. Дослідники з'ясували, що в 1—2-х класах школи для дітей з порушеннями мовлення стан дитини в колективі повністю залежить від оцінки вчителя. Учні 1—2-х класів нечітко усвідомлюють своє ставлення один до одного (воно формується лише до третього класу). На початку навчання діти не можуть обґрунтувати, чому вони симпатизують тому або іншому учневі.

У системі дошкільної освіти дитина з порушеннями мовлення може одержувати допомогу у спеціальних логопедичних групах (окремих ДНЗ), які диференціюються таким чином: · для дітей з ФФН; · для дітей із ЗНМ  Школа для дітей із тяжкими порушеннями мовлення. У тих випадках, коли порушення мовлення набуває виразного характеру і не може коригуватись в умовах шкільного логопеда, а дитина через наявне порушення не може вчитися на рівні із ровесниками у масовій школі, навчання здійснюється у спеціальних загальноосвітніх школах (школах-інтернатах) для із тяжкими порушеннями мовлення. Відповідно нормативних документів до цих шкіл приймаються діти із нормальним та первинно збереженим інтелектом.

Основні принципи психолого-педагогічного обстеження дитини з порушеннями мовлення. Порушення мовлення. Мовлення - це складна функціональна система, для формування якої потрібен своєчасний розвиток мозкових структур та їх узгоджена робота в поєднанні з умовами соціально-психологічного впливу на розвиток дитини. Мова - це система мислення та спілкування з оточуючим середовищем. Виділяють специфічні психологічні операції, які забезпечують засвоєння мови і навички її використання.

Відомо, що порушення мовлення мають різнобічний характер залежно від їх ступеня, локалізації функції та ступеня її ураження, від виразності вторинних відхилень, що виникають під дією провідного порушення. Оскільки мовленнєві порушення тривалий час залишалися предметом вивчення дисциплін медико-біологічного циклу, найбільшого поширення набула клініко-педагогічна класифікація мовленнєвих порушень. В основу клінічної класифікації покладено вивчення причин (етіології) і патологічних проявів (патогенезу) мовленнєвої недостатності.  Однак у складних випадках дитину направляють до спеціальної загальноосвітньої школи для дітей з тяжкими порушеннями мовлення.

Нейропсихологічна класифікація порушень мовлення. Порушення мовлення у дітей та підлітків розглядають також в аспекті локалізації ураження і психофізичної організації мовленнєвої діяльності (сенсомоторний рівень; рівень значень і змісту). Нейропсихологічний аспект дослідження порушень мовленнєвого розвитку дозволяє диференційовано підійти не тільки до структури дефекту при різних формах розладів мовлення, але й до мозкових механізмів, що їх викликають.

1.4 Передумови формування писемного мовлення у дітей з тяжкими порушеннями мовлення. Писемне мовлення як одна з форм мовленнєвої діяльності - важливий засіб комунікації і здобування знань, особливо в період шкільного навчання. Повноцінне оволодіння ним є не тільки освітнім, а й соціальним завданням. Процес письма відноситься до найбільш складних усвідомлених форм мовної діяльності. Саме тому однією з основних задач корекційно-попереджувального навчання дітей молодшого шкільного віку є оволодіння письмовим мовленням [9].

Бажано, щоб діти з порушеннями мовлення працювали за індивідуальною програмою. Через підвищену стомлюваність і через те, що багато сил протягом дня має йти на логопедичні заняття, для них має бути передбачено полегшене шкільне навантаження. Щоб діти не відчували пресингу від ровесників, вчителю варто пояснювати класу, що не всі люди однакові, є незвичайні діти, але це не робить їх смішними.  4. Опитувати дітей з важкими порушеннями мовлення варто не викликаючи їх до дошки, у безпечній обстановці, у формі бесіди. Давати їм завдання обговорювати щось у парах. Не відлякувати наполегливим «скажи», а викликати мовне наслідування — роби, як я, повтори за однокласником.